Координати: 46°56′52″ пн. ш. 32°03′58″ сх. д. / 46.94768° пн. ш. 32.06617° сх. д. / 46.94768; 32.06617
Очікує на перевірку

Інгульський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгульський район
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Миколаїв
Утворений: 1920
Населення: 142 624
Площа: 35 км²
Географічні координати: 46°56′52″ пн. ш. 32°03′58″ сх. д. / 46.94768° пн. ш. 32.06617° сх. д. / 46.94768; 32.06617
Районна влада
Адреса адміністрації: 54003, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 1
Голова районної ради: Анатолій Плохотнюк
Мапа
Мапа

CMNS: Інгульський район у Вікісховищі

Інгу́льський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця міста Миколаєва.

Географія

[ред. | ред. код]
Кінотеатр «Юність»

Район розташований на сході міста. Межує з Центральним й Корабельним (Широка Балка) районами.

Включає місцевості: східна частина Слобідки, ПТЗ, Старий Водопій, Новий Водопій, Нове Садівництво, Горького. У ньому ж розташована Промзона. Район перетину Херсонського шосе і вулиці Космонавтів в Інгульському районі вважається одним з найзабрудненіших місць міста.

Історія

[ред. | ред. код]

Район утворений в 1920 році під назвою Слобідський.

У 1938 Слобідський район перейменований на Сталінський.

У 1948 році районний поділ було скасовано.[1]

У 1951 р. утворені Сталінський, Заводський та Центральний райони.[2]

У 1961 район перейменований на Ленінський.

У 2015 році назва Ленінського району підпала під Закон про декомунізацію в Україні. 27 листопада 2015 року комісія Миколаївської міської ради з декомунізації запропонувала перейменувати Ленінський район на Інгульський.[3]

У 2016 році, відповідно до процесу декомунізації, він отримав нову назву — Інгульський, на честь річки Інгул, яка протікає через місто і є важливою природною особливістю регіону.

Інгульський район розташований на західній частині Миколаєва і межує з Заводським та Центральним районами міста. Загальна площа району складає приблизно 46 км², що робить його одним із найбільших у Миколаєві.

Населення

[ред. | ред. код]
Рік Кількість населення
1959 101 930
1970 136 945
1979 137 046
1989 148 814
2001 144 127
2008 142 288

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
російська 60,85%
українська 38,38%
вірменська 0,16%
румунська 0,12%
білоруська 0,08%
болгарська 0,04%
інші 0,37%

Промисловість

[ред. | ред. код]

На вересень 2009 року виробничий комплекс району представлений 3948 підприємствами різних форм власності. Серед найбільших: ДП НВКГ «Зоря-Машпроект», ВАТ «Миколаївмеблі», ВАТ «Миколаївхліб», ЗАТ «Лакталіс-Миколаїв», ВТФ «Велам», «Промбуд-2», КП «Дорога», металоцентр «Відзев», ВАТ «Оріон-Авто», АТП-14854.

У районі діють 9 ринків, 8 великих супермаркетів, безліч підприємств сфери послуг.

Тут же розташовані залізничний вокзал й міжміський автовокзал Миколаєва.

Залізничний вокзал тривалий час був об’єктом бурхливих обговорень. Адже, його приміщення потребувало капітального ремонту. Його стан розкритикував й Володимир Омелян, який обіймав посаду міністра інфраструктури за часів президента Петра Порошенка.

Влада так і не змогла ухвалити рішення – ремонтувати стару будівлю чи будувати нову. Навіть розмірковували про надання залізничного вокзалу в концесію. Він також постраждав під час обстрілів у лютому-березні 2022 року. [5]

Як і в багатьох інших районах великих українських міст, Інгульський район стикається з певними проблемами, такими як стан інфраструктури, необхідність оновлення житлового фонду та модернізації промислових підприємств. Однак розвиток нових житлових комплексів та інвестиції в економіку сприяють покращенню ситуації.

Культурно-розважальні об'єкти

[ред. | ред. код]

У Інгульському районі розташовані зоопарк та концерт-хол — «Юність».

Щодо культурної сфери, Інгульський район може похвалитися різними бібліотеками, культурними центрами та спортивними закладами, що забезпечують різноманітне дозвілля для жителів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. s:ВВР/1948/5
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення в місті Миколаєві Миколаївської обл. Сталінського, Заводського та Центрального районів» від 25 серпня 1951 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1951. — № 4 (15 листопада). — С. 10.
  3. Комісія з декомунізації представила результати своєї роботи: Ленінський район — Інгульський, проспект Леніна — Таврійський або Аркасівський // Миколаївська міська рада. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 28 січня 2016.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Мав найбільше назв: історія Інгульського району - mykolaiv-future.com.ua (укр.). 11 липня 2022. Процитовано 28 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]


.